Справжня мета християнства

Чи знаєте ви, що, досягнувши своєї кінцевої мети, сучасний християнський устрій припинить своє існування? Так, відразу як справжню мету християнства(1) буде досягнуто, прийде час його кінця.

Яка ж мета існування християнства? Дивно, але (що стосується відповіді на питання про цілі істинного християнства) Товариство Вартової Башти мало чим відрізняється від інших релігій. Якщо зробити ґрунтовний інтернет-пошук відповіді в різних сучасних релігіях, Ви можете виявити, що в християн немає єдиної для всіх відповіді. Як правило, свою відповідь вони засновують не стільки на змісті всієї Біблії, скільки на її окремих уривках або на власних міркуваннях.

Єдиний натяк на біблійну відповідь можна знайти у засновника Товариства Вартової Башти – Ч.Т.Рассела. Однак, Рассел скоріше говорить про мету майбутнього Небесного Царства, ніж про цілі сучасного християнства. Це безпосередньо пов’язано з його небіблійними твердженнями про те, що ще за його життя, Небесне Царство Христа вже було встановлене в 1874 році — невидимо й на небі. Але після смерті Рассела пройшло вже майже сторіччя, однак цілі, про які він натякав, не досягнуті й досі. Не дивно, що до цих пір багато хто з послідовників Рассела залишаються нездатними конкретно відповісти, в чому ж полягає мета християнства, ясно і просто викладена в Біблії. Не кажучи вже про те, що їх нездатність побачити цю мету прямо пов’язана з небіблійними «хронологіями», складеними Расселом, його попередниками і послідовниками.

Цікаво, що, слідом за Расселом, сучасне Суспільство Вартової Башти теж не торкається цього найважливішого питання, тим самим будучи нездатним відкрити справжню мету діяльності своїх співвіруючих.

Але якщо люди не знають правильної мети, то хіба можна сказати, що вони здатні розпізнати точку її досягнення? Саме тому виконання мети християнства і справжня ознака пришестя Христа будуть для багатьох із них абсолютно несподіваними, невпізнанними, і тому навіть відкинутими.

Зла іронія полягає в тому, що хоча факти і біблійні пророцтва показують, що час досягнення мети християнства ще не настав, діячі Вартової Башти та більшість християн заявляють про те, що вони вже її досягли! І це попри те, що ясно назвати саму мету християнства вони не в змозі! Заяви цих людей ми розглянемо трохи нижче, а зараз перед нами питання набагато серйозніше:

Як і на підставі чого ми можемо дізнатися мета християнства?

Найважливішим моментом для розуміння мети християнства, є простий факт, що саме християнство стало прямим спадкоємцем давньоєврейського поклоніння тому ж Богові, якому поклонявся Сам Ісус, а також Його співвітчизники і земні предки. Якщо ж Своє поклоніння Єгові Ісус здійснював у рамках давньоєврейської системи поклоніння Старого Завіту, то хіба тоді можна повністю зрозуміти цілі християнства, якщо не розуміти цілі, які Єгова відводив для системи Старого Завіту? У чому ж була мета системи Старого Завіту (Старої Угоди)?

Перша і основна мета системи поклоніння Старого Завіту – Святий Помазаний Цар (тобто Месія, Христос)

Відповідно до записаного в християнських Писаннях (званих «Новим Завітом»), кінцем Закону Мойсея став єврей Ісус Христос (Римлян 10:4). Таким чином, завдяки жертовній смерті Христа, яка «підписала» акт укладення Нового Завіту, Стара Угода між Богом і його народом досягла свого фінішу і була повинна припинити свою дію (порівняй Вихід 19:5-6, 2 Коринтянам 3:6-8, Солунянам 2:14, Ефесянам 2:15, Єремії 31:31-34, Євреїв 8:6-13). Згідно з записаним у посланні до Євреїв 8:6-13, без Угоди з Богом і сама стара система поклоніння підійшла до свого кінця, який відбувся в 70 році н.е, коли Єрусалим і Храм були знищені римськими військами. Отже, Христос став не тільки «кінцем Закону», але кінцем всієї епохи храмового поклоніння, фундаментом якого й був цей самий Закон Мойсея. І насправді, якщо був скасований «фундамент», то як міг встояти весь «будинок» – тодішня іудейська система храмового поклоніння? Ця причина кінця тієї системи поклоніння – головна. Однак загибелі передували ще й інші причини.

Але чи варто нам розглядати їх? Варто і це важливо, тому що розуміння інших причин катастрофічного кінця давньої системи (Старого Завіту) прямо стосується того, чому в підсумку прийде до свого кінця і сучасний устрій поклоніння, навколо якого зосереджуються справжні християни.

Щоб, розглядаючи минуле, зрозуміти причину кінця сучасного християнства запитаємо: чи виявилася готовою до приходу Христа система, підвладна Закону Мойсея? Відповідь однозначна – ні. Чому? Тому що однією із найважливіших причин кінця давньоєврейської системи поклоніння стало те, що її духовні лідери і єврейський народ очікували від Месії (Христа) зовсім не того, що Ісус їм приніс.

По-перше, вони мріяли разом з Христом сісти в царські трони, царювати над усіма народами і вчили про це. Авжеж, це було обіцянкою Єгови, але їм ввижалося, що метою Старої Угоди була їх влада над народами разом з Помазаним Царем (Христом) (порівняй Луки 24:21). Ісус же, всупереч їх очікуванням, почав вчити, що Царство буде небесним, а не земним (Матвія 10:7). І цим Він чітко давав зрозуміти, що прийшов затвердити не владу, очікуючих на це юудеїв, але владу Самого Єгови! (порівняй 1 Царів 8:6,7)

По-друге, так само, як і перед Вавилонським вигнанням, і незважаючи на відновлене поклоніння, керівники стародавнього народу культивували не стільки відданість Єгові, скільки відданість самій системі, її представникам та атрибутам. Так само, як їх невірні Богу предки, вони міркували приблизно так: «тут храм Господній, храм господній, храм Господній» (Єремії 7:4, порівняй Марка 13:1). Вони не врахували стародавній урок, наданий їм Єговою. Цей урок полягав у тому, що до часу Навуходоносора їх прабатьки вже давно перестали розуміти навчальну роль, відведену Єговою Храму. Тому в очах їхніх предків Храм існував, як гарантія беззастережного заступництва Єгови, незалежного від їх поведінки. На жаль, так і не пізнавши особистість Бога, релігійні керівники часів Ісуса Христа мало чим відрізнялися від своїх попередників. Незважаючи на отримані уроки, вони так і не збагнули суті Божого задуму, способу Його мислення і тому не могли знати і бачити Його, як особистість. Тому, замість того, щоб смиренно вчитися в Бога, а також давати знання про Бога народу, славити Єгову в простоті серця, духовне керівництво не упускало можливості використовувати Храм для свого особистого збагачення і просування ідей та авторитету ЇХ влади (порівняй Марка 11:17).

По-третє, «Закон виховником був до Христа» (Галатів 3:24). Але в руках керівників релігійних де-факто став предметом поклоніння вже й сам Закон, який релігійні вчителі «прикрасили» неймовірною безліччю додаткових власних тлумачень. Цим його справжня виховна мета – підготувати їх до прийняття Месії – була затемнена і відкинута на другий план (порівняй Матвія 23:2-7,16-19). В результаті, головним методом досягнення очікуваної ними влади з Христом вчителі й лідери системи Старого Завіту зробили не просто найсуворіше дотримання Закону, але й неухильне дотримання людських вчень та заповідей, які вони на Закон в достатку нашаровували. Всупереч їм, вчення Ісуса змістило основний акцент не на заповідь, а на абсолютну довіру до Небесного Батька і на самовіддану любов до Бога та ближнього (Матвія 22:36-40). Сенсом поклоніння тих, хто дотримувався Його вчення, стало не бездумне виконання багатьох законів і правил, але особисте пізнання люблячого Бога і вдосконалення своєї особистості за Його образом і подобою (порівняй Івана 17:3).

Ясна річ, що, на виконання стародавніх пророцтв, саме Ісус став тим «Сином Людським», який, виконавши Закон, Своїми навчаннями і діями довів, що Він стоїть набагато вище усієї давньої системи поклоніння і є справжнім Помазаником Єгови (тобто Месією або Христом). Він і був Ним – Месією, який жив не тільки за буквою Закону, але в першу за його Духом (порівняй Галатів 5:23б). Його навчання й поведінка стали абсолютним протиріччям по відношенню до старої системи. І це протиріччя показувало, що вся система Старого Завіту втратила правильний напрямок і, ведена непохитними законниками, зайшла в глухий кут. Вона повинна була виховати і навчити цілий народ не стільки виконанню Закону, скільки придбання його Духа – Духа любові і віри, без яких довідатися й прийняти Христа було просто неможливо.

Тому очевидно, що другою метою системи Старого Завіту був…

Друга мета системи Старого Завіту – царствений народ помазаників – народ, сповнений віри і любові

І ця друга мета системи Старого Угоди досягнута не була. Мало того, що народ навчали вчителі з багатьма взаємно спростовуваними поглядами (порівняй Діяння 23:8). Вкотре забуваючи помилки свого минулого, ізраїльський народ, який слухняно йшов за керівництвом релігійних вчителів і непохитних законників, у переважній більшості так і не розвинув справжньої любові до Бога і ближнього, і в цілому був нездатний виявляти справжнє довіру до Бога. Проте не все було втрачено. Починаючи з перших учнів Христа, багато з євреїв, переважно з нижчих соціальних верств, повірили Христу і Богу, ставши тими, хто поклав початок новому народу – народу, що входить в Нову Угоду (Єремії 31:31-34, Луки 22:20).

Як вже згадувалося вище і згідно з пророцтвом Христа, приблизно через три десятиліття після того, як Ісус Назаретянин закінчив своє земне служіння і утворив християнське зібрання, вся давньоєврейська система храмового поклоніння, оточена щільним кільцем Римських легіонів, прийшла до свого катастрофічного кінця (Матвія 24:1,2). Храм Єгови був знищений, жертвопринесення припинилися, відновлення давніх священицьких родоводів стало недосяжним, і тому храмове поклоніння, що чинилося із точним дотриманням приписів Закону Мойсея, стало просто неможливим. Це стало останнім підтвердженням того, що епоха Старої Угоди та її земного Храму безповоротно закінчилася, папка з її історією була повністю укомплектована і назавжди здана в архів.

І ось тепер, у аналогії з цілями стародавнього поклоніння, ми можемо сформулювати справжню і основну мету християнства. Вона була показана в стародавніх пророцтвах і випливає із цілей, обіцяних ще Авраамові і не втілених в епоху першого й другого храмів. Тому ми можемо точно назвати її:

Перша і основна мета християнства – «святі Всевишнього», «народ святий», святі помазані царі нової системи Єгови (Даниїл, глава 7)

Вперше мета християнства частково була проголошена ще на зорі людства, після гріха Адама і Єви в Едемському саду, коли Єгова пообіцяв провести від «жінки» якесь переможне «насіння» (Буття 3:15). В той час було ще зовсім не зрозуміло, що і як замислив зробити Єгова (порівняй Буття 4:25). Потім, коли ні про Христа, ні про «святих Всевишнього» ще практично нічого не було відомо, Авраам, патріарх єврейського народу, став одним із перших після-потопних жителів, хто отримав знання про мету майбутнього християнства. Розкриваючи обіцянку, дану ще в Едемі, Єгова пообіцяв Аврааму дати потомство («сім’я») і благословити в цьому насінні всі народи землі (Буття 22:17, 18; 12:2,3). Авраам ще нічого не знав про Месію і розумів, що за його життя йому не доведеться побачити ні появи цього «насіння», ні подробиць того, як саме буде здійснюватися задум Бога. І тільки багато сотень років після Авраама, апостол Павло був натхненний записати, що обіцяним Авраамові «насінням» був не тільки Христос, але і безпосередньо самі християнські віруючі першого століття – «святі», які об’єднувались навколо Христа і Його вчення, викладеного через апостолів (Гал. 3:29). Так, це були справжні духовні нащадки Авраама, які подібно своєму названому батькові «повірили Богові», повірили в Христа і отримали за це можливість вважатися в очах Єгови праведними.

Однак, хіба можна сказати, що в першому столітті всі народи землі отримали обіцяне Аврааму благословення на ділі? Очевидно, що нічого подібного не сталося. Нащадок Авраама Ісус був убитий, також померли і всі, кого Павло називав Його «насінням».

Ви можете запитати: хіба це означає, що в першому столітті мета християнства досягнута не була? Хіба не досить того, що обрані «святі» і помазані на Царство «сини Бога» були виявлені вже в першому столітті?

І насправді, послання, що збереглися в Писаннях Нового Завіту, свідчать, що апостоли Петро, Іоанн, і Юда, Павло – називали своїх адресатів «царственим священством» і «святими», мають «помазання від Святого» (1 Петра 2:5,9; 1 Івана 2:20,27; Юди 1:3, Римлян 1:1,7; 1 Коринтян 1:2; Ефесян 1:1; Филип’ян 1:1; Солунян 1:2; Євреїв 3:1 та ін). Крім цього, їх обраність і помазання були підтверджені і засвідчені простотою чистої Божої мудрості і дивами, що проявлялися завдяки дії Святого Духа. Тим не менше, тільки що засноване християнство не могло одразу ж досягти своєї мети, і це видно з наступного.

В кінці першого століття було записане Об’явлення Апостола Івана, яке доповнювало та частково тлумачило книгу пророка Даниїла, що також містить короткі пророцтва про діяльність «святих». Цим пророцтвам ще тільки належало здійснитися в майбутньому, безпосередньо перед кінцем системи. Датоване кінцем першого століття – в час, коли за винятком старого Івана нікого з перших учнів Христа вже майже не залишилося – це об’явлення про останній етап діяльності «святих» показувало, що час ще одного видимого прояву справжніх «святих» ще не настав і йому ще належало статися – безпосередньо напередодні другого пришестя Ісуса Христа. І якщо можете прийняти, то «святі» – це і є так звана «пшениця» з притчі Ісуса «про пшеницю і кукіль». Це те саме зібрання «святих» або т.зв. «Тіло Христа», та сама «пшениця», яка напередодні кінця цієї системи знову «засяє як сонце», що ми ще обговоримо. Власне, про це говорять і інші пророцтва, які в подальших статтях теж будуть розглянуті.

Обидві книги – Об’явлення Івана і пророцтва Даниїла – показують дуже просту послідовність подій: безпосередньо перед тим, як «святі Всевишнього» сядуть на престол Царства Бога, відбудеться їх повсюдне переслідування останнім світовим земним урядом («звіром» або «невеликим рогом»). Але як можна було би переслідувати цих «святих», якби вони не стали явними для всього світу? З іншого боку, згідно з пророцтвом, їх воцаріння здійснюється безпосередньо після короткого періоду переслідувань цим урядом, слідом за чим сам уряд знищується і настає влада Царства Бога. З історії і, зважаючи на те, Царство Бога ще не настало, очевидно, що буквального виконання цих пророцтв ще ніколи не відбувалося (Даниїл 7 глава, порівняй Об’явлення 12,13 глави).

Все це підтверджує, що навіть у наш час ще одна поява справжніх «святих» на землі є справою майбутнього.

І ось тепер настав час розглянути дивовижне свідчення про цілі християнства, яке своїми словами дають практично всі, хто вважають себе справжніми християнами. Нижче ми побачимо, що така їх поведінка було передбачена. Крім цього, розглянуті вище прообрази теж повинні були здійснитися і вже частково виконуються на них прямо зараз. Але щоб побачити як саме розглянуті прообрази знайдуть своє відображення в майбутньому, необхідно звернути особливу увагу на те, що сьогоднішні і подальші події ми розглядаємо саме на прикладі Вартової Башти і керованих нею Свідків Єгови – як тих, хто щиро вірить, що є справжнім сучасним християнським збором, що зосередив всередині своєї організації всіх справжніх шанувальників Бога. Розглядаючи Свідків Єгови крізь скло стародавніх прообразів і припустивши, що Вартова Башта проіснує до самого кінця цієї системи речей, ми на її прикладі ясно побачимо долю, уготовану тим віруючим, які досягнуть часу відкриття останніх «святих» і другого пришестя Ісуса Христа.

Про що свідчать Вартова Башта і сучасне християнство?

Про що ж вони свідчать? Приголомшливо, але вони свідчать про те, що мета християнства ними вже досягнута! Виявляється, у Вартової Башти та в безлічі інших віруючих є одна загальна особливість: незважаючи на те, що ясно відповісти на питання про саму мету християнства вони не в змозі, вони вже мають своїх святих! І якщо обраність апостолів та багатьох інших «святих» першого століття мала явний доказ помазання Святим Духом, який проявлявся в нелицемірній вірі та любові, у неймовірній силі духу та самовідданості, у приголомшливих своєю силою дивах і в чистій біблійної мудрості, то походження їх т.зв. наступників, що вважають себе «святими», повноти таких доказів не має. Більш того, їх настанови та пророцтва часто не витримують перевірку ні Біблією, ні часом. Чи варто тоді дивуватися, що відповісти на просте питання про справжню мету християнства всі вони не в змозі?

У виправдання того, що сьогоднішні «святі» не засвідчені мудрістю і надприродними дивами так само, як християни першого століття, Вартова Башта наводить твердження, що у першому столітті «чудеса підтверджували, що Бог схвалював… новосформований християнський збір», що сьогодні «часи чудес проминули» і що у нас є «ціла Біблія»(2). Однак «ціла Біблія» повідомляє, що кожен раз для засвідчення повноважень своїх обраних служителів Єгова виявляв дивовижні справи і надприродні дива. Згадаймо це: хіба Єгова не підтвердив обраність Мойсея, створивши через нього приголомшливі десять страт над ворогами Божого народу? Хіба Єгова не підтвердив обраність Ісуса, показавши через Нього приголомшливий приклад любові і мудрості, а також дивовижні чудеса зцілення і навіть воскресіння мертвих? Хіба Єгова не підтвердив обраність апостолів подібним же чином?

Залишається фактом, що кожен раз, коли Єгова підтверджував обраність Своїх служителів, чесні спостерігачі з юдеїв та язичників отримували справжнє свідоцтво про істинного Бога і унікальний шанс на порятунок (порівняйте Об’явлення 11:5-10). Сьогодні ж проявом подібних доказів обраності не може похвалитися ніхто. Звичайно, немає ніякого сумніву в тому, що серед віруючих християн завжди були, так і сьогодні є ті, хто згодом буде визначено як «пшениця» або «вибрані святі». Але все, що сьогодні може здатися натяком на підтвердження їх обраності, не йде ні в яке порівняння з тим, що робили Мойсей, Христос чи апостоли.

Нарешті, якщо мета християнства вже досягнута і всі «святі» вже виявлені, то чому ж тоді Царство Бога досі не прийшло на землю? Якщо «святі», як символічна «пшениця» вже дозріли, то чому ж досі не здійснено остаточні жнива? Хіба Христос став би чекати, поки символічний врожай осиплеться і загине? Наприклад, ще не так давно Вартова Башта вчила, що «пшениця» була зібрана» до 1935 році(3). Потім раптом виявилося, що число тих, хто вважає себе «святими» знову почало зростати. Для пояснення таких непорозумінь, були придумані небіблійні пояснення про те, що жнива триває значний час, аж до багатьох десятиліть (див. журнал «Вартова Башта», 01.06.1986, стор 6, абз. 7-9). Але якщо жнива тривають більше, ніж навіть людське життя, то які є причини, щоб не укласти, що такі «жнива» можуть тривати нескінченно? Не дивно, що подібні тлумачення вносять більше темряви, ніж світла в розуміння пророчого слова.

Найнеприємніше ж полягає в тому, що, завдяки таким діям, сама ідея «святих», як основної мети християнства була дискредитована і прихована. Як і попереджали апостоли і Христос, чисельні самозванці, нібито помазані на владу з Христом, дискредитували християнський шлях і ввели в оману багатьох шукаючих (2 Петра 2:1-3, Діяння 20:29,30, 2 Сол 2:1-5, 2 Кор 11:13,14). Вони зганьбили святе Ім’я Єгови і повторили помилки давнини тим, що сплюндрували чисте і просте вчення Христа безліччю фальшивих пророцтв, небіблійних вчень, а також нескінченно заплутанними тлумаченнями і людськими заповідями.

На прикладі керівників Вартової Башти добре видно, що так само, як їхні давні попередники, вони створили цілу систему організаційних вказівок, настанов, посадових відмінностей і переваг – систему, яка стала затьмарювати собою не тільки особистість Бога, але і справжню рівність люблячого братства. В результаті обтяжена людськими вимогами система їх поклоніння почала зневажати не тільки свободу вираження особистої християнської думки, але навіть частково регламентувала право прийняття особистих рішень в служінні Богові, необхідних для радісного, щирого і простодушного поклоніння Богу в дусі та істині. Воістину, на виконання стародавніх прообразів і пророцтв, вони робили і роблять все, щоб навіть сама ідея про ще одну появу «святих» здавалася безглуздою, неприємною і мракобісною.

Таємне відступництво в середовищі «святих»

Тому майбутнє явлення останніх «святих» стане неймовірним каменем спотикання і грандіозним шоком як для Свідків Єгови, так і для всього світу (порівняйте Об’явлення 11:5-10). Так само, як давня система поклоніння була не готова до прийняття Ісуса, так і сучасне християнство в цілому виявиться неготовим до моменту, коли, у точній відповідності з пророцтвами, справжні «святі Всевишнього» будуть попечатані Святим Духом й у всій Його силі вийдуть на світову арену. Так само, як перед кінцем епохи другого Храму з’явився і був помазаний на Царство Святий Цар Ісус (і його «святі» послідовники), так і перед кінцем християнства являться останні «святі Всевишнього» – справжні помазані царі і священики прийдешнього Царства Єгови. Саме в той час Ісус «прийде… прославитися в Своїх святих, і стати дивним у всіх віруючих» (2 Сол 1:10). І так само, як перед своїм знищенням прихильники давньої системи боролися за власну владу і чинили запеклий опір Ісусу і Його учням, так буде і перед кінцем християнства і всієї сучасної системи речей.

Зрештою, необхідно розуміти, що цим і повинні були здійснитися стародавні пророчі образи. Справді, подібно яскравої червоної нитки, що пронизує підшивку листів, через усі книги пророків проходить одна з найбільш важливих тем Біблії – тема невірності стародавнього Ізраїлю. Стародавні відступники від Бога походили з середовища народу Бога, а не з Вавилону. І діяли всередині Ізраїлю, а не у Вавилоні або інших язичницьких народах. Найчастіше в відступництво впадали навіть помазані царі і, протидіючи Божим служителям, уводили за собою весь нарід Божий. Єгова завбачливо подбав, щоб це було записано в Писаннях і послужило прообразом тієї невірності, яка мала розквітнути і там, де зосередяться прийдешні «святі» царі нової системи і справжні християни. І якщо Вартова Башта каже, що її стіни є істинним вмістилищем «святих» духовного Ізраїлю і народу Бога, то чому тоді вона тлумачить передбачене відступництво, як таке, що відбувається не в її стінах, але тільки в інших християнських релігіях т.зв. «Вавилона Великого»?(4) Якщо, за словами Вартової Башти, сучасні служителі цих релігій не служать істинному Богові, то як вони можуть стати відступниками від Нього?

Очевидно, що справжні відступники від Бога – явні й приховані – можуть з’являтися лише в середовищі тих, хто раніше вже був присвячений Єгові і вже Йому служив. Більше того, про замаскованих фальшивих вчителів і про приховане відступництво на самому верхньому рівні християнського збору попереджали апостоли, і це повинно було відбуватися саме в середовищі «святих»! (2 Петра 2:1-3, Дії 20:29,30, 2 Сол 2:1-5, 2 Кор 11:13,14) справді, хіба не для цього і були записані стародавні уроки? Чи не для того, щоб попередити справжніх синів Всевишнього про те, що відступництво буде відбуватися саме в їхньому середовищі – і аж до самого пришестя Ісуса Христа? (Матвія 13:40,41)

Неминучий кінець християнства

Однак, не дивлячись на відступництво в своєму середовищі і внісши свою лепту у виховання народу «святих Всевишнього» – «людей вибраних, у добрих ділах запопадливих» – Вартова Башта, як і увесь інший християнський устрій, повністю виконає свою роль (Тита 2:14). Справжня мета християнства буде досягнута і «святі», подібно «пшениці», вчасно досягнуть повної «зрілості». З часу, коли вони будуть запечатані Духом Бога і виділені з середовища християнства, більше не буде ніякої потреби ні в сучасному устрої для навчання і поклоніння, ні в людських вчителях і релігійних наставниках для тих, хто з цього моменту буде отримувати настанови безпосередньо зверху (Євреїв 3:1, 11:40, порівняй Йоїл 2:28,29). Повністю виконавши свою мету, сучасний християнський устрій впритул підійде до кінця свого існування. Тим не менш, його кінець не буде щасливим і безболісним.

Чому? Та тому що, в надрах подібного Вартовій Башті християнського устрою, існуючого в той момент часу, знайдеться чимало відданих їй шанувальників, які підмінять відданість Богу відданістю християнській організації, – ось вони і не приймуть тих, хто опиниться в числі справжніх «святих Всевишнього». Цікаво, що, навчені впритул не помічати явний негатив, який має місце у їхній організації, більшість сучасних Свідків Єгови переконані, що вже знаходяться під укриттям духовного Храму – храму, основу якого складають їх сучасні «святі» і помазаники (порівняй 1 Петра 2:5,9). Схожість просто разюча! – У точній відповідності з поведінкою давніх відступників, такі Свідки говорять і мислять так само: «тут храм Господній, храм господній, храм Господній»! (Єремії 7:4, порівняй Єремії 23:16,17).

Тому хіба тому важко собі уявити, що станеться, якщо посеред самих Свідків почнеться прояв справжніх представників духовного Храму і влади Царства, обраних особисто Єговою? (Матвія 20:33) А що станеться, якщо ці «святі» будуть обрані з так званих «неактивних» Свідків або з тих, хто був позбавлений організаційних переваг? Пережитий шок справить серед віруючих абсолютно непереборний поділ на тих, хто був відданий Богові і тих, хто був відданий організації та її керівних тлумачень. Тих, хто виявиться вірним організації більше, ніж Богу, такий прояв помазаних «святих» застане зненацька і підштовхне до відчайдушного протидії (порівняйте з Марка 13:9,12, Івана 16:2).

Не зберігши безмежної відданості Богу і Його Слову, одурманені помилковими вченнями і тлумаченнями, ці справжні відступники будуть до самого кінця боротися за владу, пошану та переважне становище людських авторитетів. Саме тому вони створять шалену протидію владі Царства Христа, що тільки почне свій прояв. Адже за їх очікуванням, ці «святі» ніяк не зможуть вписатися в їх уявлення про тих, хто повинен представляти владу Бога.

Але саме запеклий опір проти явно явленої влади встановленого Царства, представленій «святими», стане однією з підстав для знищення не тільки невірного християнства, але і всієї системи в цілому. Тільки ті, хто прислухається до слів «святих», і ті, кому, подібно учням Христа, буде розкрито справжнє значення того, що відбувається, отримають шанс на порятунок від помсти Єгови (порівняй Йоїл 2:28,29). Подробиці і послідовність цих подій вичерпно розкриті в біблійних пророцтвах, і в подальших статтях ми постараємося розібрати ці моменти більш докладно.

Коротке резюме розглянутих вище прообразів

Підведемо рису сказаному. Так само, як система, підпорядкована Старому Завіту, була тимчасовим «вихователем» для давніх шанувальників Бога, щоб приготувати їх до приходу Месії (Христа) (Римлян 10:4), так і сучасний збір є тимчасовим вихователем, щоб підготувати вірних до приходу Царства Бога, влада якого почне проявлятися через останніх «святих Всевишнього» в «час кінця» (Даниїл, глава 7).

Як Христос був помазаний Святим Духом на Царство і перед кінцем старої системи почав своє земне служіння, так і «святі» почнуть своє служіння на землі перед кінцем християнського пристрою і цього світу.

І так само, як система Старого Завіту не прийняла прийдешнього Христа-Царя, так і сучасний християнський устрій, в більшості своїй не прийме тих, кого Бог всиновить і помаже бути Царями.

Так само, як духовне керівництво системи поклоніння Старого Завіту боролося за власну владу, за право представляти Бога, за право тлумачити Його Слово і за все те, що приносило їм комфорт і славу в людей… Так і багато членів керівництва християнських зібрань будуть боротися за владу над людьми, за право представляти Бога, за право тлумачити Його Слово і за все те, що вже досягнуте, звичне й знайоме.

Тому справжні царі нової системи будуть переслідувані усіма, і особливо – загальновизнаними вчителями та лідерами християнських зборів, що прикипіли до свого становища більше, ніж до Бога.

Навіть якщо це станеться найближчим часом, ми поки не можемо знати всіх подробиць того, як саме це здійсниться. Але бачимо, що вже зараз деякі лідери зборів взяли на себе виключне право самостійно тлумачити, наприклад, пророцтва і при цьому намагаються гнобити подібне право у простих віруючих – самостійно міркувати над пророцтвами та ділитися результатами досліджень з братами і сестрами. Подібні лідери вже виявляють ознаки готовності до того, щоб гнати інакомислячих християн, які в подальшому цілком можуть виявитися справжніми синами Царства.

І, нарешті, найголовніше, що потрібно зрозуміти:

Першою і основною метою системи поклоніння Старого Завіту був Святий небесний Первосвященик і Помазаний Цар – Син Бога Ісус Христос (Римлян 10:4, Євреїв 8:1, Об’явлення 17:14).

Перша і основна мета системи поклоніння Нового Завіту – небесні Святі священики і помазані царі – усиновлені Богом і посаджені правити разом з Христом (1 Петра 2:5,9; 1 Івана 2:20,27; Марка 10:40; Юди 1:3; Римлян 1:1,7, 8:15-19; 1 Коринтян 1:2; Євреїв 3:1 та ін).

Після цього – Царство Бога, закликаючи прихід якого, моляться всі, що вважають себе християнами.

З приходом нового – старе відходить, і не можна за нього чіплятися, як це робили керівники системи поклоніння першого століття (Порівняй Матвія 9:17). Бог задумав Царство Бога – воно і змінить християнське зібрання, як виконало свою роль. Далі – під час тисячолітнього Царства Христа людей до Бога буде вести вже не земне християнство, але вищезгадане небесне Царське Священство на чолі з Ісусом Христом (Римлян 8:19-21; Євреїв 3:1, 11:40).

Звідки ж прийдуть ці «святі»?

У давнину народом, з якого прийшов Христос і перші «святі», був народ ізраїльтян, що перебував у Стародавній Угоді з Єговою для служіння Йому. Зрозуміло, що в аналогії із старовиною, останні «святі» теж можуть вийти лише з народу істинного Бога. Хто ж цей народ істинного Бога, з якого вони з’являться? І якщо ми живемо напередодні кінця, чи існує цей народ Бога сьогодні? Якщо – так, то де він знаходиться, чи можливо його пізнати і як? Коли ці «святі» сини Бога стануть явними і що буде ознакою наближення їх відкриття? Біблія містить вичерпні відповіді на ці питання, і ми розглянемо їх в наступних статтях.

* * *

(1) термін «християнство» в цій статті використовується не як позначення способу життя і поклоніння окремого віруючого, але як позначення існуючого сьогодні суспільного устрою, створеного Христом – устрій, що об’єднує в собі людей, які вірять, що їх об’єднання і поклоніння здійснюється в рамках вчень їх Вчителя. Як і решта “світу”, до самого «часу кінця» цей устрій поєднуватиме в собі як «пшеницю» так і «кукіль». Незважаючи на те, що сьогоднішній християнський світ рясніє безліччю устроїв поклоніння, невідомих християнам першого століття, притча «про пшеницю і кукіль» свідчить, що справжнє християнство, як заснований Христом збір справжніх віруючих, проіснує до самого останнього моменту – моменту, коли розпочнеться заключні ангельські «жнива». Нарешті, у зв’язку із тим, що стаття написана, в першу чергу, для наших співвіруючих – Свідків Єгови, то для них термін «християнство» означає однойменну організацію, в якій вони об’єднано служать Богу. Єгова не залишить без уваги те, що відбувалося в організації під Його іменем, і тому майбутня доля організації Свідків Єгови теж зрозуміла і добре видна із пророцтв та стародавніх прообразів, розглянутих у цій та наступних статтях. Кожен, хто не є Свідком Єгови, повинен зважати на це і, звичайно, ж може бачити, що описана в пророцтвах історія дуже повчальна не лише для Свідків Єгови, але і для будь-кого живущого. (повернутися до тексту)

(2) див. книгу «Біблія: Слово Бога чи людини?» глава 6, рамка на стор. 85 (Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania, © 1998). Цікаво, що біблійні вірші, наведені в цьому уривку Вартовою Баштою, як мінімум, ніяк не підтверджують її висновок про непотрібність в наш час чудес від Бога (див. Результат 4:1-9, 30,31; Євреїв 2:3,4). Посилання на 1 Кор. 13:8-10 теж не можна однозначно застосувати до нашого часу, інакше слід було б визнати, що «досконале» вже настало сьогодні. Сама дійсність показує, що сьогодні досконалого немає ані в світі, ані в християнському зборі. (повернутися до тексту)

(3) див. книгу «Об’явлення. Його величний апогей вже близько!», глава 19, рамка на стор 117; глава 20, абзаци 18,19 (Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania, © 2002). (повернутися до тексту)

(4) див. книгу «Об’явлення. Його величний апогей вже близько!», глава 30, абзаци 7-12 (Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania, © 2002). (повернутися до тексту)

P.S. Якщо Ви помітили якусь помилку, будь ласка, сповістіть нас про те в коментарі нижче. Будемо дуже вдячні за співпрацю.

Коментарів: 18

  1. Сергей Христосенко коментує:

    Написанное не вызывает сомнений, у тех, кто читает Библию, а не Сторожевую башню. Но весь этот материал стоило бы сократить примерно в пять раз, чтобы за многословием не потерять сути. А суть проста – все прообразы Библии – пророческие на наши дни – Как Древний народ Иеговы Бога – Израиль оказался народом-отступником, так и современный народ Иеговы Бога – Свидетели Иеговы повторил его участь. Однако, ОСТАТОК из этих народов выполнит задачу, и из него будут выбраны, как и Христос – ВСЕ ХРИСТОВЫ.После отделения ХРИСТОВЫХ народ отступивший от Иеговы Бога испытает на себе участь всех лицемеров.

    • Страж коментує:

      к Сергею

      Мысль о сокращении материала здрава, поэтому в начале статьи есть ссылка на краткий вывод о “святых Всевышнего” как о настоящей цели христианства. Но остальной материал тоже необходим, без подробных объяснений многим сложно понять откуда такой вывод. Вам нужно отдать должное, Вы прочитали его полностью, вдумчиво и поняли. Большинство тех, кто считает себя христианами хотят быстрых и легких ответов, не задумываясь над тем насколько они согласуются с Библией в целом. О подобных людях Христос сказал очень просто: “И не думали…”

      О настоящих свидетелях Иеговы ответил Вам здесь.

  2. Сергей Христосенко коментує:

    Думаю, что Свидетели Иеговы все настоящие, и не настоящих среди них нет.А вот лицемерно они поклоняются Богу или нет – это другое дело. Однако, ученики Иисуса Христа уже не были Свидетелями Иеговы, потому, что все они пророчествовали тем, кто прекрасно знал, кто такой Иегова и без их помощи. Все ученики Христа, согласно Святого Писания, были СВИДЕТЕЛЯМИ ХРИСТА для Свидетелей Иеговы, как “живущих” на земле Организации, так и находящихся за ее пределами – в рассеянии, после того, как получили святой дух Бога: Деяния 1:7 “Он же сказал им: не ваше дело знать времена или сроки, которые Отец положил в Своей власти,
    8 но вы примете силу, когда сойдет на вас Дух Святый; и будете Мне свидетелями в Иерусалиме и во всей Иудее и Самарии и даже до края земли.” Поэтому до завершения “века сего” ученики Христа, гонимые в народе Иеговы Бога – Свидетелями Иеговы, НЕ УСПЕЮТ обойти всю землю Свидетелей Иеговы – городов Израилевых: Матф.10:23 “Когда же будут гнать вас в одном городе, бегите в другой. Ибо истинно говорю вам: не успеете обойти городов Израилевых, как приидет Сын Человеческий.”

    • Страж коментує:

      Сергей, никто и не говорит о том, кто настоящий Свидетель, а кто – нет. Это может решать только Бог.

      Однако, нельзя путать проповедь, на которую Иисус посылал Своих учеников в первом веке, с проповедью, которая произойдет во “время конца”. В словах о городах Израиля, которые не успеют “обойти” апостолы, нужно учитывать и контекст: Иисус посылал Своих первых учеников в их первое служение к погибшим овцам дома Израилева (Матфея 10:1-6). Во “время конца” картина будет значительно отличаться. В то время полностью сбудутся слова Христа из Матфея 24:14 (РБО): “Но прежде по всей вселенной возвестят эту Весть о Царстве, чтобы услышали ее все народы – и только тогда наступит конец”.

      Заметьте, перед концом проповедь о Царстве будет звучать для всех НАРОДОВ. Не для народа Бога, а для ЯЗЫЧНИКОВ (греческое слово ἔΘνος — народность, нация, род; в Матфея 24:14 оно использовано во множественном числе, и переводится как «язычники», «племена», «народы»). Смотрите также Марка 13:8-11. Проповедовать тогда будут проявленные избранные – “святые Всевышнего”, названные в Откровении “свидетелями Иисуса Христа”.

      Когда из дома тех, кто сегодня именует себя помазанниками, (т.е. из Дома Бога) будут отделены “плевелы”, чем они будут отличаться от язычников, не знающих Бога? Они могли узнать Его, но свой шанс упустят. Потому “плевелы” пойдут в осуждение (Матфея 13:40-42). Домом же Бога останутся только “святые Всевышнего” и проповедовать им уже не будет никакой нужды (Исаия 60:1-4 и др.).

      • Сергей Христосенко коментує:

        А какое отношение имеют к исполнению пророчества из Мф 24:14 ученики Христа – пророки в народе Иеговы Бога?

        Это пророчество исполняют Свидетели Иеговы под руководством фарисеев и книжников из Руководящего совета, о всемирной проповеди которых сказал еще Иисус Христос: Матф.23:15 Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что обходите море и сушу, дабы обратить хотя одного; и когда это случится, делаете его сыном геенны, вдвое худшим вас.

      • Страж коментує:

        Сергей, как Вы думаете, доказывает ли то, что кто-то видит в Рук.Совете подобие “книжников”, исполнение проповеди о Царстве именно ними? Нет, конечно же. Более того, Свидетели проповедуют о Царстве Христа, уже невидимо наступившем (с 1914 года). Они делают это, полагая, что в 1914 году закончились “времена язычников”. Но настоящие «времена язычников» еще даже не начинались. Поэтому сегодняшняя проповедь Свидетелей не может быть полностью действительной в глазах Бога. И к “концу” привести не может.

        Сначала должна свершиться предсказанная в Матфея 24:14 проповедь. В Марка 13:9,10 эта же проповедь называется “свидетельством” (см. Откровение 11:7). Когда это “свидетельство” окончится должен наступить “конец” и свершение судебного приговора (Откровение 11:18). Но Бог никогда не судит людей, не предупредив их. И чтобы суд был справедливым, предупреждение должно быть ПРАВИЛЬНЫМ. Именно поэтому во “время конца” избранные “святые” проведут настоящую проповедь о Царстве, в которой предупредят людей о суде. Каждый, живущий во “время конца”, получит предупреждение и сможет сделать выбор:
        - или поклониться Богу, признав власть его Царства, представленного настоящими “святыми” (Откр 14:1-7);
        - или поклониться символическому “зверю” и получить за это знак «666» (Откр 13:11-18).

        Число «666» НЕСМЫВАЕМОЕ. Оно означает, что получивший его сознательно не внял предупреждению и поэтому будет осужден на законных основаниях (Откровение 14:9-11).

        И хотя верования Свидетелей говорят в пользу того, что среди них вполне может быть сосредоточен народ Бога (Откр.14:1,НМ), их весть искажена доктриной о 1914 годе. Главная причина в том, что они вняли голосам вещающим преждевременный приход Дня Господа (2 Фес. 2:1-3). И не распознали подлинное начало «времен язычников» или «времени конца», которое еще не наступало. Но ведь наделенный мировой властью “зверь” раньше этого времени появиться НЕ МОЖЕТ. Поэтому и окончательная проповедь, предсказанная в Матфея 24:14 еще впереди.

  3. Игорь Иаков коментує:

    24:14 (РБО): «Но прежде по всей вселенной возвестят эту Весть о Царстве, чтобы услышали ее все народы — и только тогда наступит конец».Данное место писания уже пророчески исполнилось СЕГОДНЯ,ведь мы видим ,что МАСШТАБНАЯ проповедь современных книжников и Фарисеев (СИ), является полным ознаменованием КОНЦА,на фоне которой ,будет прослеживаться “скромная” проповедническая деятельность свидетелей Иисусовых, задача которых, как и у всех библейских пророков Иеговы, посланных ТОЛЬКО в СВОЙ народ,(а не в хаотичном направлении по всему миру)нести спасение, проповедуя о принятии Христа(Крови Нового Завета) погибшим овцам дома Израилева (СИ),”оббегая” только эти города ,в ожидание пришествия сына человеческого.Когда же будут гнать вас в одном городе, бегите в другой. Ибо истинно говорю вам: не успеете обойти городов Израилевых, как приидет Сын Человеческий. (Матф 10:23)Заметьте ,пришествие Христа не застанет своих учеников за делом ВСЕМИРНОЙ проповеди,которой всегда славились СИ первого века -Фарисеи.Горе вам, книжники и фарисеи, лицемеры, что ОБХОДИТЕ МОРЕ И СУШУ, дабы обратить хотя одного; и когда это случится, делаете его сыном геенны, вдвое худшим вас. (Матф 23:15)

    • Страж коментує:

      Игорь, спасибо за ценные мысли.

      К сожалению, пока нельзя однозначно сказать, что сегодня полностью исполнились слова из Матфея 24:14: Свидетели Иеговы проповедуют Царство Христа, уже установленное, хотя настоящие “времена язычников”, предшествующие ему, еще даже не начинались. Не смотря на множество правильно открываемых ними истин о Царстве, их весть омрачается досадной ошибкой о 1914 годе.

      Однако, подобно современным Свидетелям, ученики Христа, проповедуя в Израиле, тоже не до конца понимали весть о небесном царстве (Деяния 1:6), но это лишь говорит о том, что проповедуемая Свидетелями весть подлежит корректировке – так же, как в первом веке Святой Дух скорректировал прежде заблуждавшихся апостолов.

      Думаю, можно верить, что сегодня есть кандидаты в народ “святых”. Многое показывает, что большая их часть может быть объединена даже под руководством Сторожевой Башни. К несчастью, этот народ очень уязвимый и имеет одну большую слабость, на которую указал Павел: нетерпеливые Божьи служители часто поддаются слабости прислушиваться ко вкравшимся в собрание лжепророкам, вещающим преждевременное наступление сроков (2 Фессалоникийцам 2:1-3). Нужно быть благоразумным, чтобы не попадать в лапы таких сектантов, хотя настоящие христиане рано или поздно все равно различают “голос чужого”. Сравнение пророчеств и реальности показывает, что проявление подлинного остатка помазанных святых еще не происходило. Не хочется вызывать апокалиптические настроения, но многое подсказывает, что в близком будущем очень возможен коренной перелом мировых событий. Возможно, что ожидаемое бдительными христианами случится очень скоро. Но когда бы это ни произошло, можно и нужно различать явно написанное от выдумок всяких сочинителей. Когда придет время, тогда все бодрствующие христиане должны распознать исполнение написанного.

  4. Игорь Иаков коментує:

    Страж,спасибо за ответ,вынужден сказать простую вещь;сегодня на ОБЕТОВАННОЙ земле народа Иеговы СОСУЩЕСТВУЮТ “два лагеря”(назовем условно это так):Один – Народ Иеговы(СИ), так же как и в первом веке – ОТВЕРГАЮЩИЙ Христа(род “сей” не прошел), а именно НЕ СОСТОЯЩИЙ с Иеговой в Новом Завете,который содержится в крови Агнца(Матф.26:28).Второй-Свидетели Христа(Деян.1:8),соответственно состоящие с Иеговой в Завете через кровь Агнца.Они продолжают дело первых христиан, проповедуя Свидетелям Иеговы примирение с Отцом ЧЕРЕЗ принятие Христа(от которого большинство из них отказываются).Поэтому вы можете сами расставить “по ролям”, кто именно будет на месте ВНЕШНЕГО двора поклонения – ЯЗЫЧНИКОМ ПОПИРАТЕЛЕМ святого Иерусалима, а кто самим Иерусалимом в конце времен.Вот этот текст:И дана мне трость, подобная жезлу, и сказано: встань и измерь храм Божий и жертвенник, и поклоняющихся в нем.А ВНЕШНИЙ двор храма ИСКЛЮЧИ и не измеряй его, ибо он дан ЯЗЫЧНИКАМ: они будут ПОПИРАТЬ святый город (Иерусалим)сорок два месяца. (Откр 11:1-2)

    • Страж коментує:

      Народ Иеговы(СИ), так же как и в первом веке — ОТВЕРГАЮЩИЙ Христа(род «сей» не прошел), а именно НЕ СОСТОЯЩИЙ с Иеговой в Новом Завете

      Тут есть маленькая ошибочка. Если кто не состоит в Завете с Богом, тот не может быть Его народом. Без Завета (Соглашения), скрепленного соответствующим образом, Бог никого Своим народом не считает (ср. Иеремии 31:31-34, Матфея 23:38). Смотрите также статьи:
      - Откуда явится народ Бога во «время конца»?
      - Гибель «святых Всевышнего» как полное выполнение Нового Завета о Царстве.

      Поэтому вы можете сами расставить «по ролям», кто именно будет на месте ВНЕШНЕГО двора поклонения — ЯЗЫЧНИКОМ ПОПИРАТЕЛЕМ святого Иерусалима, а кто самим Иерусалимом в конце времен.Вот этот текст:И дана мне трость, подобная жезлу, и сказано: встань и измерь храм Божий и жертвенник, и поклоняющихся в нем.А ВНЕШНИЙ двор храма ИСКЛЮЧИ и не измеряй его, ибо он дан ЯЗЫЧНИКАМ: они будут ПОПИРАТЬ святый город (Иерусалим)сорок два месяца.

      Вот что интересно в этом тексте: язычникам вроде бы и дан внешний двор для попрания. Однако текст говорит, что они будут попирать не внешний двор, а сам Иерусалим. А это разные символы.

  5. Игорь Иаков коментує:

    Страж,спасибо за ответ,Текст Иеримии 31:31-32, который вы мне привели покрывает сам вопрос, позволяя увидеть ПРИНЦИП Иеговы в том,что он НЕ СОБИРАЕТСЯ оставлять свой народ, даже когда они НАРУШАЮТ Завет.

    …..тот завет Мой они НАРУШИЛИ, хотя Я ОСТАВАЛСЯ в СОЮЗЕ с ними, говорит Господь. (Иер 31:32).

    И род вождей народа Иеговы, учащий отвергать своих подданных “краеугольный камень”, который сделался “главую угла” будет и в НАШИ ДНИ.Истинно говорю вам, что всё сие придет на род сей. (Матф 23:36)”не приидет род сей, как все сие будет”.

    И поэтому Иисус с того времени начал посылать своих учеников к погибшим овцам(СИ),что бы они ПРИМИРИЛИСЬ с Богом , приняв Христа.Итак мы – посланники от имени Христова, и как бы Сам Бог увещевает через нас; от имени Христова просим: ПРИМИРИТЕСЬ с Богом (Иеговой). (2Кор 5:20)

    На счет внешнего двора по сути “ЯЗЫЧНИКА”,я и написал в соответствии со Словом,что он будет попирать Святой Иерусалим.

    • Страж коментує:

      Игорь, дело в том, что правда о сегодняшнем нашем положении очень непростая и грустная. Даже несмотря на великое милосердие Бога. Стихи Иеремии 31:31-34 это хорошо показывают. В этом тексте Иегова впервые заявил, что Его древний народ НАРУШИЛ СОГЛАШЕНИЕ с Ним. Однако Иегова решил дать им еще один шанс, но не ради них, а ради Себя Самого и ради исполнения Его замысла (Исаия 48:9-11). Как бы иначе Он выполнил Свое обещание Аврааму и благословил ВСЕ народы земли? Сам факт нарушения Соглашения (причем неоднократного!) говорит о том, что древний народ Бога самостоятельно ИЗ СОГЛАШЕНИЯ ВЫШЕЛ. Именно ЭТО ДАЛО ПРАВО Иегове заговорить о Соглашении Новом. Но чтобы дать Своему древнему народу последний шанс, Иегова “оставался в Завете с ними”. Самый первый намек, что Бог из Ветхого Соглашения выйдет, был дан Иисусом в Матфея 23:38. Если бы долготерпение Иеговы по отношению к ним было бесконечным, то Нового Завета не было бы никогда. Учитывая, что Новое Соглашение заключалось на новых условиях (при жертве Христа), нужно признать, что Сам факт его заключения полностью устранял Соглашение Старое – Евреям 8:13.

      Как это касается нас, как свидетелей Иеговы? Все тоже самое. Бог не будет вечно терпеть то, как некоторые пренебрегают Его милость и НАРУШАЮТ условия Нового Завета, растаптывая своими поступками, учениями и лжепророчествами саму основу Завета – Христа – Евреям 10:26-29. Сознательные и злостные нарушители Нового Завета РАСТОРГАЮТ ЕГО самостоятельно. Хотя и продолжают называть себя помазанными христианами и даже братьями Самого Христа. Именно поэтому суд начнется с “Дома Божия”. Сегодня огромное число людей, сознательно объединенных вокруг имен Иеговы и Христа, оказались внутри всемирного собрания Свидетелей. Поэтому есть основания считать, что значительная часть “Дома Божия” сейчас сосредоточена под руководством Сторожевой Башни. И если “время конца” настанет очень скоро (а всё говорит в пользу этого), то Бог обратит особое внимание на тех, кто ходил под Его Именем. Со многих помазанников будет очень серьезный спрос. За то, что они видели нарушения, творимые под руководством их пастырей и учителей, но мало что делали, чтобы это изменить. С тех же, кто имел власть что-то изменить, но ничего не делал и ещё закрывал рот тем, кто говорил правду, спрос будет намного жестче. Поэтому так же, как было в древности, дни Сторожевой Башни сочтены. Во всяком случае дни их непререкаемого духовного авторитета, как столпа истины, сочтены уже сегодня. А вот что будет дальше даже предугадывать не нужно. После суда над Домом Бога, все свидетели Иеговы окажутся в “плену” Вавилона Великого. Все. Это будет во “время конца”.

      В рамках короткой переписки просто нет времени показать, что ряд пророчеств направлены не на “время конца”, а на время ему предшествующее, т.е. на наше время. И что поразительно, ряд этих пророчеств ни к кому, кроме сегодняшних Свидетелей, и применить-то нельзя. Несомненно, Всевышний знал задолго до нас, что такие, как Свидетели Иеговы, появятся на планете. Он знал что будет народ, который неизбежно потянется к именам Бога и Сына (Откровение 14:1,НМ). И Бог предсказал, чем все это закончится для этого народа в целом. Но если брать в отдельности, то каждый имеет шанс быть и оставаться угодным Богу. Каждый Свидетель может рассказать, как глазами веры он видел помощь и благословения от Бога. И многие Свидетели действительно узнали Бога. Поэтому всем им придется отвечать за то, что было сделано ими под вывеской Божьего имени, и пророчества очень много говорят об этом. Это касается не только тех, кто находится внутри организации. Ответить должны все, кто действовал под именем Иеговы.

      Поэтому основная задача Стража – предупредить о том, что неизбежно. Царство Бога настанет не раньше окончания “времени конца”. В начале же “времени конца” начнется суд над “Домом Бога”, и будет сопровождаться небывалыми прежде всемирными событиями, рассматриваемыми в статьях этого сайта. “Время конца” – это время заключительного ЭКЗАМЕНА, который сдадут все, кто преждевременно обозначил себя Сынами Бога. Но экзамен будут сдавать не только они. Это время неспроста называется “часом испытания, который придёт на всю обитаемую землю, чтобы испытать живущих на земле” (откровение 3:10, НМ). Этот экзамен должна сдавать “вся обитаемая земля”. И Вы, Игорь, и Страж, и Свидетели Иеговы, и все, кого это время застанет. Поэтому в пророчества нужно вникать. Чтобы заранее знать чему быть, и что еще можно предпринять, чтобы сдать этот “экзамен” успешно.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*