Що таке прийдешня «гидота спустошення»?

Дорогі друзі!

На жаль, деякі читачі як і раніш не можуть зрозуміти, чим насправді є майбутня «гидота спустошення». Та сама, за появи якої буде потрібно терміново залишати збори та інші місця свого колишнього поклоніння і більше в них не повертатися. Справді, в минулій статті, яка була присвячена причинам і невідкладності втечі від прийдешньої «гидоти спустошення», саме формулювання цієї «гидоти» так і не було надане більш-менш прямо. Хоча його і було видно для уважного читача – в контексті.

Однак, всі християни різні, і комусь потрібні більш прості пояснення. Тому приношу щирі вибачення і виправляю цей недолік – тобто даю більш просте формулювання.

Що таке «гидота спустошення»?

Коли ми говоримо про «гидоту спустошення», то найважливіше, що це не просто гидота, але саме «гидота СПУСТОШЕННЯ».

І ключове слово тут – «СПУСТОШЕННЯ».

Отже, найголовніше тут те, що…

це не просто «спустошення», але спустошення в духовному Храмі – тобто відсутність публічних жертв Богу. Така відсутність «жертви хвали» – це і є гидота для Бога. І підтвердження цьому факту можна прочитати у пророка Данила:

А з одного з них вийшов один малий ріг, і з малого став дуже великий до півдня, і до сходу, і до Пишноти. І він побільшився аж до війська небесного, і скинув на землю декого з війська, із зір, і потоптав їх. І він побільшився аж до Вождя того війська, і від Нього була віднята стала жертва, і покинене місце святині Його. (Данила 8: 9-11)

Про що тут мова? Про відібрання сталої жертви у Самого Бога! Тобто про повне спустошення на Його жертовнику. Це і є «гидота спустошення». Про те саме говорять інші пророцтва, розглянуті в попередній статті.

Крім того, це чітко видно з факту, що, записуючи пророцтво Ісуса, апостол Лука теж акцентує увагу не на «гидоті», але на майбутньому «спустошенні» святого міста:

«А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення» (Луки 21:20).

Така форма повідомлення від Луки особливо важлива у зв’язку з тим, що Лука не був з Ісусом під час, коли Він давав це пророцтво. Однак, на той час, коли Лука записував це повідомлення, збори отримували безпосередній вплив Святого Духа. І, з огляду на те, що це пророцтво було промовлене у контексті прийдешнього пришестя Христа (Матвія 24: 1-3), а також і у контексті пророцтва Даниїла (Матвія 24:15), воно докладно розглядалося у зборах. Тому Лука неодноразово чув цю розповідь від апостолів. А у зв’язку із тим, що зіставлення апостольських і пророчих текстів показує Луку допитливим дослідником (порівняй Луки 1: 1-4), явно, що апостол просто зобов’язаний був розставити акценти правильно. Тому не дивно, що:

головною думкою повідомлення Луки теж було прийдешнє спустошння святого міста, і як наслідок – Храму.

«Гидот» є багато, але «гидота спустошення» – тільки одна!

Читаючи в Біблії про різні «гидоти», дуже важливо не заплутатися. Описаних в Біблії гидот є багато, і всі вони різні: це мерзенні вчинки, «кульгаві жертви», ідоли, ідолопоклонство, і багато інших гріховних речей.

Але Данило, на якого посилався Ісус, говорить не просто про гріхи або ідолів. Тут він говорить саме про «гидоту спустошення», пов’язану з припиненням жертв. Адже жертва, про яку говорить пророк, приноситься Богу. Отже, припинення такої жертви є «гидотою», в першу чергу, для Бога. І тільки потім для Його вірних шанувальників, причому в усі часи.

Читаючи про майбутнє, бачимо, що язичники разом зі «звіром» (тобто зі зростаючим невеликим рогом) раптово нападуть на «Храм» – тобто на тих, хто прославляє Боже Ім’я, та припинять їх «жертвопринесення». Саме таким чином вони поставлять цю «гидоту». Але самі язичники нею не є! Авжеж, їх дії та їх ідоли теж є гидотою для шанувальників Бога, і про це теж говориться у згаданій статті. Однак мова йде про не просто про «гидоту», але саме про «гидоту спустошення» – тобто про припинення жертви хвали і про припинення публічного прославлення Божого Імені.

Все почнеться з того, як з’явиться останній світовий урядовий «звір» та почне раптовий напад на збори тих, хто носить і прославляє Боже Ім’я, з метою заборонити і знищити їх поклоніння. Тому як тільки побачите, що напад почався і що по усій землі починається припинення публічної жертви хвали Єгові, значить, все – «гидота спустошення» поставлена ​​і «час кінця» почався.

Решту подробиць обов’язково дивіться в статті: «Коли ж ви побачите ту гидоту спустошення… тікайте!»

Справжня мета християнства

Чи знаєте ви, що, досягнувши своєї кінцевої мети, сучасний християнський устрій припинить своє існування? Так, відразу як справжню мету християнства(1) буде досягнуто, прийде час його кінця.

Яка ж мета існування християнства? Дивно, але (що стосується відповіді на питання про цілі істинного християнства) Товариство Вартової Башти мало чим відрізняється від інших релігій. Якщо зробити ґрунтовний інтернет-пошук відповіді в різних сучасних релігіях, Ви можете виявити, що в християн немає єдиної для всіх відповіді. Як правило, свою відповідь вони засновують не стільки на змісті всієї Біблії, скільки на її окремих уривках або на власних міркуваннях.

Єдиний натяк на біблійну відповідь можна знайти у засновника Товариства Вартової Башти – Ч.Т.Рассела. Однак, Рассел скоріше говорить про мету майбутнього Небесного Царства, ніж про цілі сучасного християнства. Це безпосередньо пов’язано з його небіблійними твердженнями про те, що ще за його життя, Небесне Царство Христа вже було встановлене в 1874 році — невидимо й на небі. Але після смерті Рассела пройшло вже майже сторіччя, однак цілі, про які він натякав, не досягнуті й досі. Не дивно, що до цих пір багато хто з послідовників Рассела залишаються нездатними конкретно відповісти, в чому ж полягає мета християнства, ясно і просто викладена в Біблії. Не кажучи вже про те, що їх нездатність побачити цю мету прямо пов’язана з небіблійними «хронологіями», складеними Расселом, його попередниками і послідовниками.

Цікаво, що, слідом за Расселом, сучасне Суспільство Вартової Башти теж не торкається цього найважливішого питання, тим самим будучи нездатним відкрити справжню мету діяльності своїх співвіруючих.

Але якщо люди не знають правильної мети, то хіба можна сказати, що вони здатні розпізнати точку її досягнення? Саме тому виконання мети християнства і справжня ознака пришестя Христа будуть для багатьох із них абсолютно несподіваними, невпізнанними, і тому навіть відкинутими.

Читати далі